Історія школи тісно пов'язана з історією міста Рокитне (до 1922 року Охотникове). Виникнення школи припадає на 1914 рік, коли в Охотниковому розпочалося будівництво склозаводу. Поблизу підприємства були зведені одноповерхові бараки, де жили сім'ї робітників, та будинки для інженерно-технічних працівників. Там же була і школа, в якій навчалося 48 учнів. На початку 20 століття вчитель цієї школи Котковський Г. К. був зв'язаний з Сарненською соціал-демократичною групою, поширював заборонену літературу, проводив агітаційну роботу серед робітників, закликаючи їх до повалення сомодержавства. За революційну діяльність Котковського Г. К. було засуджено на два роки тюремного ув'язнення.

В роки першої світової та громадянської воєн у зв'яку з економічною розрухою і голодом, військовими діями, що тут відбувалися, кількість населення різко скоротилася, зменшилася і кількість учнів у школі.
За Ризьким мирним договором в березні 1921 року Охотникове відійшло до Польщі. За переписом 1921 року тут проживало 245 чоловік. В Рокитному була створена Рокитнівська школа, яка входила до Сарненського повіту Поліського воєводства. За розпорядженням Волинського воєводи 1921 року українська і білоруська мови заборонялись. Навчання в Рокитнівській школі проводилось виключно польською мовою. Більшість учнів, що навчалися в школі, були дітьми заможних жителів селища. Після встановлення Радянської влади у вересні 1939 року в Рокитному відкрито українську середню школу. При ній відкрилась бібліотека, в якій були книги українською, російською, білоруською, польською мовами. Під керівництвом культармійців в школі навчалися і дорослі, так як 70 відсотків мешканців Рокитного були неписьменними. Для дітей було організовано хоровий, танцювальний, драматичний гуртки.

Але мирне життя було недовгим. 15 липня 1941 року Рокитне зайняли німецько-фашистські окупанти. В шкільному приміщенні (нині тут знаходиться завод "Смарагд") влаштувалася жандармерія. Після звільнення Рокитного в січні 1944 року від фашистів робилося все можливе для відновлення господарства і розвитку освіти. Сюди приїхало багато молодих вчителів із Житомирської, Київської, Полтавської, Чернігівської, Дніпропетровської та інших областей Східної України. Вони в складних умовах післявоєнного часу налагоджували навчання дітей і дорослих. У вересні 1944 року почала знову працювати Рокитнівська середня школа. Навчання спочатку велося українською та польською мовами, а з 1946 року -- тільки українською.
В 1944-1945 навчальному році в школі працювало 17 вчителів. Першим післявоєнним директором школи була Русь Галина Макарівна. Перший післявоєнний випуск школи складався з 8 чоловік. Серед вчителів, що приїхали зі східних областей України і працювали в школі відразу після війни: Моторна Ганна Сергіївна, біолог Калініченко Марія Іванівна, перша піонервожата, потім вчитель історії Хорева Ольга Володимірівна, вчителька російської мови і літератури Орлова Марія Володимирівна, вчителька фізики Чечітко Ніна Павлівна; класоводи Горіна Олександра Миколаївна, Зуб (Горбунова) Галина Семенівна та багато інших. Одним із перших випускників школи, що здобув середню освіту був Артимовець Прокіп Іванович, який після закінчення Божецького індустріального інституту працював головним інженером Мінського автомобільного заводу.
Директором Рокитнівської школи №1 працювали: Бондаренко Микола Федорович 1947 року, 1948 рік - Ставицький Микола Андрійович, 1952 рік - Хорева Ольга Володимірівна. Починаючи з 1952 року, майже 30 років працювала завучем школи Брунько Марія Тимофіївна. Степченка на посаді директора змінив Заярнюк Андрій Іванович. В 1960-1962 роках директором школи працював Сторож Пилип Іванович, потім Прищепа Анатолій Іванович. Майже 20 років працював у школі Шаповал Леонід Васильович, спочатку вчителем географії, завучем, а потім, більше 15 років беззмінно був директором школи. В 1981-1982 навчальному році директором була Мельник Марія Кузьмівна. З 1983 року керівництво школою здійснював Сащук Микола Федорович.
В 1966 році школа перейшла в нове приміщення, в якому працює нині. В 1972 році було здійснено добудову ще одного корпусу школи.

У вересні 1993 року відкрила двері нова школа в Рокитному - школа № 3. Частина учнів і вчителів школи № 1 перейшли на навчання в нову школу. Це дало змогу розгрузити школу і навчання проводити в одну зміну. З 1945 по 1993 рік Рокитнівську середню школу № 1 закінчило 2390 учнів. З них 162 учні закінчили школу із золотою і срібною медалями.
У вересні 1998 року школу було реорганізовано і утворено заклад нового типу - гімназію. Директором гімназії призначено Бойко Галину Іванівну.

8 років наполегливої праці, творчого пошуку і постійного експерименту. Сьогодні гімназисти отримують повну середню освіту і паралельно навчаються за вузівськими програмами.
Гімназія сьогодні -- це 500 учнів, які люблять свій навчальний заклад, дбають про нього, хочуть бачити його кращим. А до їх послуг -- навчальні кабінети, комп'ютерний інформаційний центр, актовий зал, 2 спортивні зали, бібліотека, кімната народознавства та психологічного розвантаження.
В 2001-2002 н. р. завезено 10 комплектів сучасних меблів, пришкільна територія знаходиться в доброму стані.
В 2002 році завершено будівництво залізобетонної огорожі.
На території гімназії в 2004 році побудований міні-майданчик із штучним покриттям. Проведено євроремонт у шкільній їдальні.
Навчальні приміщення естетично оформлені, утримуються в доброму стані.
При гімназії працює гуртожиток на 50 місць для дітей з інших населених пунктів. Учні, що проживають в гуртожитку, забезпечені безкоштовним триразовим гарячим харчуванням, решта учнів -- одноразовим.
У кінці 2006 року було поновлено комп'ютерний парк машинами нового покоління за рахунок державних субвенцій по лінії Міністерства Освіти України. За підтримки Швейцарського уряду та Чорнобильської програми ПРООН в Україні було залучено кошти на проведення євроремонту приміщення та придбано сучасну комп'ютерну техніку для відкриття на базі гімназії інтернет клубу. Відкриття планується на 2007 рік.

Не пропустіть: ЛЕГЕНДИ РОКИТНІВЩИНИ